- Реєстрування
- 13 Жов 2025
- Дописи
- 16
Конституція — це основний (головний) закон штату Сан-Андреас, який має найвищу юридичну силу і її дія поширюється на всю територію Штату.
Преамбула
Ми, народ штату Сан-Андреас, усвідомлюючи свою відповідальність за майбутнє, прагнучи зміцнити демократію, забезпечити справедливість, підтримувати громадський порядок, захищати права й свободи кожного громадянина, сприяти спільному добробуту, а також забезпечити мир і свободу для нас і наших нащадків, урочисто приймаємо цю Конституцію як основний закон штату, що має найвищу юридичну силу і поширюється на всю його територію.
Розділ I. Права громадян
Стаття 1. Кожна людина має невід'ємні права: на життя, свободу, власність, особисте щастя, гідність та недоторканність приватного життя.
Стаття 2. Усі права громадян визнаються непорушними та гарантуються Конституцією і законами Штату.
Стаття 3. Громадяни рівні перед законом незалежно від статі, расової належності, мови спілкування, походження, релігії, віросповідання, політичних переконань, майнового стану, стану здоров’я чи інших обставин.
Стаття 4. Громадянам штату гарантується право на зберігання і носіння зброї для забезпечення особистої безпеки та захисту власності, відповідно до умов, визначених законом.
Стаття 5. Захист особистості, документів, житла та рухомого/нерухомого майна від необгрунтованих обшуків, конфіскацій і арештів є невід'ємним правом кожного громадянина. Будь-які дії, що порушують це право, мають бути санкціоновані відповідно до судової процедури.
Стаття 6. Заборонено надмірну заставу, жорстокі штрафи чи будь-які види нелюдського, жорстокого чи принижуючого гідність покарання.
Стаття 7. Перелік прав, зазначених у Конституції, не є вичерпним і не обмежує інших прав, які належать народу або визнаються міжнародним правом.
Стаття 8. Уряд має право стягувати податки з доходів, забезпечуючи прозорість і цільове використання коштів для суспільного добробуту.
Стаття 9. Гарантується свобода віросповідання, що включає право кожного громадянина сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, без дискримінації чи обмежень.
Стаття 10. Громадяни мають право подавати петиції, звернення та пропозиції реформ, а також вимагати розгляду змін у законодавстві, якщо такі ініціативи відповідають Конституції та законодавству.
Стаття 11. Забороняється прийняття законів або підзаконних актів, які обмежують свободу слова, преси та зібрань.
Стаття 12. Обвинувачені у кримінальних справах мають право на справедливий, публічний судовий розгляд, забезпечений незалежним судом і кваліфікованим захистом.
Стаття 13. Ніхто не може бути притягнений до відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення.
Стаття 14. Ніхто не може бути позбавлений свободи чи власності без належного судового процесу та справедливого вироку, ухваленого відповідно до законодавства.
Стаття 15. Громадяни не зобов’язані свідчити проти себе чи своїх близьких родичів, якщо це може завдати їм шкоди.
Примітка: Близькими родичами вважаються чоловік/дружина та діти.
Стаття 16. Приватна власність є недоторканною. Її вилучення допускається лише за рішенням суду, за справедливу компенсацію та виключно в інтересах суспільства.
Стаття 17. Жоден закон або інший нормативно-правовий акт не має зворотної сили.
Стаття 18. Дії, спрямовані на зраду штату, включаючи співпрацю з ворогами або ведення війни проти нього, вважаються тяжким злочином і караються відповідно до закону.
Стаття 19. У надзвичайних ситуаціях (надзвичайний/воєнний стан) уряд може тимчасово обмежувати окремі права, але виключно в межах, визначених законом, і лише за умов прозорості та судового нагляду.
Стаття 20. Гарантується право кожного громадянина на працю, вибір професії та гідні умови праці. Рабство та примусова праця у будь-якій формі заборонені.
Стаття 21. Допускається внесення застави для дострокового звільнення з під варти, якщо це не суперечить умовам законодавства.
Стаття 22. Кожна людина має право на захист своїх прав, свобод і законних інтересів у судовому чи іншому передбаченому законом порядку.
Стаття 23. Усі державні органи, посадові особи та громадяни зобов’язані дотримуватися Конституції. Будь-які дії, що суперечать їй, є недійсними.
Стаття 24. Держава гарантує захист права на здорове навколишнє середовище та доступ до інформації про його стан. Забороняється здійснення діяльності, що завдає значної шкоди навколишньому середовищу.
Стаття 25. Кожна особа має право на доступ до якісної охорони здоров'я. Держава забезпечує рівні можливості для всіх громадян у цій сфері.
Стаття 26. Забороняється будь-яка форма дискримінації у доступі до державних послуг або ресурсів.
Стаття 2. Усі права громадян визнаються непорушними та гарантуються Конституцією і законами Штату.
Стаття 3. Громадяни рівні перед законом незалежно від статі, расової належності, мови спілкування, походження, релігії, віросповідання, політичних переконань, майнового стану, стану здоров’я чи інших обставин.
Стаття 4. Громадянам штату гарантується право на зберігання і носіння зброї для забезпечення особистої безпеки та захисту власності, відповідно до умов, визначених законом.
Стаття 5. Захист особистості, документів, житла та рухомого/нерухомого майна від необгрунтованих обшуків, конфіскацій і арештів є невід'ємним правом кожного громадянина. Будь-які дії, що порушують це право, мають бути санкціоновані відповідно до судової процедури.
Стаття 6. Заборонено надмірну заставу, жорстокі штрафи чи будь-які види нелюдського, жорстокого чи принижуючого гідність покарання.
Стаття 7. Перелік прав, зазначених у Конституції, не є вичерпним і не обмежує інших прав, які належать народу або визнаються міжнародним правом.
Стаття 8. Уряд має право стягувати податки з доходів, забезпечуючи прозорість і цільове використання коштів для суспільного добробуту.
Стаття 9. Гарантується свобода віросповідання, що включає право кожного громадянина сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, без дискримінації чи обмежень.
Стаття 10. Громадяни мають право подавати петиції, звернення та пропозиції реформ, а також вимагати розгляду змін у законодавстві, якщо такі ініціативи відповідають Конституції та законодавству.
Стаття 11. Забороняється прийняття законів або підзаконних актів, які обмежують свободу слова, преси та зібрань.
Стаття 12. Обвинувачені у кримінальних справах мають право на справедливий, публічний судовий розгляд, забезпечений незалежним судом і кваліфікованим захистом.
Стаття 13. Ніхто не може бути притягнений до відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення.
Стаття 14. Ніхто не може бути позбавлений свободи чи власності без належного судового процесу та справедливого вироку, ухваленого відповідно до законодавства.
Стаття 15. Громадяни не зобов’язані свідчити проти себе чи своїх близьких родичів, якщо це може завдати їм шкоди.
Примітка: Близькими родичами вважаються чоловік/дружина та діти.
Стаття 16. Приватна власність є недоторканною. Її вилучення допускається лише за рішенням суду, за справедливу компенсацію та виключно в інтересах суспільства.
Стаття 17. Жоден закон або інший нормативно-правовий акт не має зворотної сили.
Стаття 18. Дії, спрямовані на зраду штату, включаючи співпрацю з ворогами або ведення війни проти нього, вважаються тяжким злочином і караються відповідно до закону.
Стаття 19. У надзвичайних ситуаціях (надзвичайний/воєнний стан) уряд може тимчасово обмежувати окремі права, але виключно в межах, визначених законом, і лише за умов прозорості та судового нагляду.
Стаття 20. Гарантується право кожного громадянина на працю, вибір професії та гідні умови праці. Рабство та примусова праця у будь-якій формі заборонені.
Стаття 21. Допускається внесення застави для дострокового звільнення з під варти, якщо це не суперечить умовам законодавства.
Стаття 22. Кожна людина має право на захист своїх прав, свобод і законних інтересів у судовому чи іншому передбаченому законом порядку.
Стаття 23. Усі державні органи, посадові особи та громадяни зобов’язані дотримуватися Конституції. Будь-які дії, що суперечать їй, є недійсними.
Стаття 24. Держава гарантує захист права на здорове навколишнє середовище та доступ до інформації про його стан. Забороняється здійснення діяльності, що завдає значної шкоди навколишньому середовищу.
Стаття 25. Кожна особа має право на доступ до якісної охорони здоров'я. Держава забезпечує рівні можливості для всіх громадян у цій сфері.
Стаття 26. Забороняється будь-яка форма дискримінації у доступі до державних послуг або ресурсів.
II. Виборчі права
Стаття 27. Єдиним джерелом влади та суверенітету у штаті Сан-Андреас є народ. Влада здійснюється через вибори, референдуми та інші форми прямого волевиявлення
Стаття 28. Виборчі права належать усім громадянам Сполучених Штатів, які досягли 18-річного віку, проживають у штаті Сан-Андреас і не позбавлені цих прав за рішенням суду.
Стаття 29. Голосування є загальним, рівним і прямим, здійснюється шляхом таємного волевиявлення. Будь-який тиск або примус щодо виборців забороняється.
Стаття 30. Забороняється будь-яка форма переслідування або дискримінації громадян через їхні політичні переконання, участь чи неучасть у виборах.
Стаття 31. Громадяни штату мають право висловлювати недовіру до губернатора, інших посадових осіб чи політичних партій через збори, мітинги та петиції, не порушуючи закони штату.
Стаття 32. Новообраний Губернатор складає публічну присягу, підтверджуючи свою відданість Конституції та народу штату.
Текст присяги: «Я, ім'я, урочисто клянусь підтримувати та захищати Конституцію штату Сан-Андреас і Сполучених Штатів Америки, діяти відповідно до законів, забезпечувати їх дотримання, віддано служити народу штату. Я обіцяю з честю виконувати свої обов'язки, сприяти збереженню законності, громадського порядку, економічного розвитку та добробуту кожного громадянина. Клянусь діяти чесно, прозоро й ефективно, керуючись інтересами суспільства та принципами верховенства права. Моє служіння буде спрямоване на об'єднання та процвітання штату Сан-Андреас, відповідно до високих стандартів державної служби.»
Стаття 28. Виборчі права належать усім громадянам Сполучених Штатів, які досягли 18-річного віку, проживають у штаті Сан-Андреас і не позбавлені цих прав за рішенням суду.
Стаття 29. Голосування є загальним, рівним і прямим, здійснюється шляхом таємного волевиявлення. Будь-який тиск або примус щодо виборців забороняється.
Стаття 30. Забороняється будь-яка форма переслідування або дискримінації громадян через їхні політичні переконання, участь чи неучасть у виборах.
Стаття 31. Громадяни штату мають право висловлювати недовіру до губернатора, інших посадових осіб чи політичних партій через збори, мітинги та петиції, не порушуючи закони штату.
Стаття 32. Новообраний Губернатор складає публічну присягу, підтверджуючи свою відданість Конституції та народу штату.
Текст присяги: «Я, ім'я, урочисто клянусь підтримувати та захищати Конституцію штату Сан-Андреас і Сполучених Штатів Америки, діяти відповідно до законів, забезпечувати їх дотримання, віддано служити народу штату. Я обіцяю з честю виконувати свої обов'язки, сприяти збереженню законності, громадського порядку, економічного розвитку та добробуту кожного громадянина. Клянусь діяти чесно, прозоро й ефективно, керуючись інтересами суспільства та принципами верховенства права. Моє служіння буде спрямоване на об'єднання та процвітання штату Сан-Андреас, відповідно до високих стандартів державної служби.»
Розділ III. Штат Сан-Андреас
Стаття 33. Штат Сан-Андреас є частиною Сполучених Штатів Америки. Столицею штату є місто Лос-Сантос.
Стаття 34. Територія штату включає:
Місто Лос-Сантос;
Округ Блейн;
Острів Кайо-Періко.
Стаття 35. Забороняється будь-яка діяльність, спрямована на порушення територіальної цілісності штату. Сепаратизм у будь-якій формі переслідується законом.
Стаття 36. Влада в штаті поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Ці гілки влади функціонують незалежно одна від одної, дотримуючись принципу взаємного стримування і противаг.
Стаття 37. Усі природні ресурси, включаючи корисні копалини, водні ресурси та ліси, що знаходяться на території штату, є власністю народу штату Сан-Андреас. Використання цих ресурсів регулюється законом, з дотриманням принципів сталого розвитку.
Стаття 38. Офіційними мовами штату Сан-Андреас є англійська та українська. Органи державної влади можуть використовувати інші мови відповідно до потреб населення, але діловодство та офіційна документація здійснюються англійською та українською мовами.
Стаття 39. Гарантується свобода пересування територією штату. Кожен громадянин має право обирати місце проживання та здійснювати свою діяльність у будь-якому регіоні штату.
Стаття 34. Територія штату включає:
Місто Лос-Сантос;
Округ Блейн;
Острів Кайо-Періко.
Стаття 35. Забороняється будь-яка діяльність, спрямована на порушення територіальної цілісності штату. Сепаратизм у будь-якій формі переслідується законом.
Стаття 36. Влада в штаті поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Ці гілки влади функціонують незалежно одна від одної, дотримуючись принципу взаємного стримування і противаг.
Стаття 37. Усі природні ресурси, включаючи корисні копалини, водні ресурси та ліси, що знаходяться на території штату, є власністю народу штату Сан-Андреас. Використання цих ресурсів регулюється законом, з дотриманням принципів сталого розвитку.
Стаття 38. Офіційними мовами штату Сан-Андреас є англійська та українська. Органи державної влади можуть використовувати інші мови відповідно до потреб населення, але діловодство та офіційна документація здійснюються англійською та українською мовами.
Стаття 39. Гарантується свобода пересування територією штату. Кожен громадянин має право обирати місце проживання та здійснювати свою діяльність у будь-якому регіоні штату.
Розділ IV. Законодавча влада
Стаття 40. Законодавчу владу у штаті Сан-Андреас здійснює Кабінет Міністрів, до складу якого входять:
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр праці;
Міністр економіки та фінансів;
Міністр внутрішньої безпеки;
Міністр юстиції.
Стаття 41. Кабінет Міністрів є колегіальним органом, відповідальним за:
Ухвалення законів штату;
Розробку підзаконних актів та інших нормативно-правових документів;
Контроль за реалізацією законів та забезпечення стабільності в управлінні штатом.
Стаття 42. Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів є його засідання:
Засідання Кабінету Міністрів скликаються Губернатором або, за його дорученням, Віце-губернатором.
Засідання проводяться не рідше одного разу на 14 календарних днів.
Головує на засіданнях Губернатор. У разі його відсутності головує Віце-губернатор.
Стаття 43. Тимчасово, за відсутності міністрів, їхні обов’язки виконують заступники відповідно до положень цього закону, за умови погодження з Губернатором.
Стаття 44. За рішенням Губернатора, Верховний суддя, Радник Губернатора, а також керівники державних організацій можуть бути залучені до участі у засіданнях Кабінету Міністрів. Вони мають право висловлювати пропозиції та брати участь у обговореннях, проте їхня участь є дорадчою, і вони не мають права голосу під час ухвалення рішень на засіданні.
Стаття 45. На засіданні Кабінету Міністрів повинні бути присутні не менше 60% членів Кабінету Міністрів, визначених у статті 40 Конституції, або їх заступників, призначених відповідно до статті 43 Конституції. У разі недотримання цієї вимоги - засідання вважається недійсним.
Стаття 46. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів регламентується "Законом про діяльність Кабінету Міністрів". Положення цього закону не можуть суперечити Конституції штату Сан-Андреас.
Стаття 47. Усі законодавчі ініціативи, представлені для розгляду Кабінетом Міністрів, повинні бути попередньо погоджені Верховним суддею та Міністром Юстиції штату Сан-Андреас.
Стаття 48. Основними завданнями Кабінету Міністрів є:
Розробка, обговорення та ухвалення законодавчих ініціатив;
Контроль за виконанням законів і нормативно-правових актів;
Регулювання діяльності виконавчих органів через ухвалення підзаконних актів;
Внесення змін та доповнень до чинного законодавства для забезпечення ефективного управління штатом.
Стаття 49. Рішення Кабінету Міністрів ухвалюються шляхом голосування. Для прийняття законодавчих актів необхідна більшість голосів присутніх членів Кабінету Міністрів. У разі рівності голосів вирішальним є голос Губернатора.
Стаття 50. Губернатор може накласти вето на одну ініціативу протягом одного засідання Кабінету Міністрів.
Примітка: Подолання вето можливе лише на наступному засіданні Кабінету Міністрів шляхом повторного голосування з більшістю у дві третини голосів. Голосування за таку ініціативу на наступному засіданні можливе лише за умови її повторної подачі одним із членів Кабінету Міністрів не пізніше ніж за 48 годин до початку наступного засідання.
Стаття 51. Кожен Міністр має право законодавчої ініціативи у межах компетенції свого міністерства. Усі законодавчі ініціативи мають бути представлені на засідання Кабінету Міністрів для обговорення та голосування.
Стаття 52. Засідання Кабінету Міністрів проводяться не рідше одного разу на 14 календарних днів.
Примітка: У разі необхідності можуть бути скликані позачергові засідання за ініціативою Губернатора або Віце-губернатора.
Стаття 53. Усі законодавчі акти, ухвалені Кабінетом Міністрів, набувають чинності після їх підписання Губернатором та офіційного оприлюднення.
Стаття 54. У разі надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів може ухвалювати тимчасові акти, спрямовані на подолання кризових обставин, за умови їхнього подальшого затвердження відповідно до законодавчого процесу.
Стаття 55. Кожен член Кабінету Міністрів зобов’язаний звітувати про свою діяльність щомісяця перед Кабінетом Міністрів. У разі порушень або невиконання обов’язків звітність подається безпосередньо Губернатору.
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр праці;
Міністр економіки та фінансів;
Міністр внутрішньої безпеки;
Міністр юстиції.
Стаття 41. Кабінет Міністрів є колегіальним органом, відповідальним за:
Ухвалення законів штату;
Розробку підзаконних актів та інших нормативно-правових документів;
Контроль за реалізацією законів та забезпечення стабільності в управлінні штатом.
Стаття 42. Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів є його засідання:
Засідання Кабінету Міністрів скликаються Губернатором або, за його дорученням, Віце-губернатором.
Засідання проводяться не рідше одного разу на 14 календарних днів.
Головує на засіданнях Губернатор. У разі його відсутності головує Віце-губернатор.
Стаття 43. Тимчасово, за відсутності міністрів, їхні обов’язки виконують заступники відповідно до положень цього закону, за умови погодження з Губернатором.
Стаття 44. За рішенням Губернатора, Верховний суддя, Радник Губернатора, а також керівники державних організацій можуть бути залучені до участі у засіданнях Кабінету Міністрів. Вони мають право висловлювати пропозиції та брати участь у обговореннях, проте їхня участь є дорадчою, і вони не мають права голосу під час ухвалення рішень на засіданні.
Стаття 45. На засіданні Кабінету Міністрів повинні бути присутні не менше 60% членів Кабінету Міністрів, визначених у статті 40 Конституції, або їх заступників, призначених відповідно до статті 43 Конституції. У разі недотримання цієї вимоги - засідання вважається недійсним.
Стаття 46. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів регламентується "Законом про діяльність Кабінету Міністрів". Положення цього закону не можуть суперечити Конституції штату Сан-Андреас.
Стаття 47. Усі законодавчі ініціативи, представлені для розгляду Кабінетом Міністрів, повинні бути попередньо погоджені Верховним суддею та Міністром Юстиції штату Сан-Андреас.
Стаття 48. Основними завданнями Кабінету Міністрів є:
Розробка, обговорення та ухвалення законодавчих ініціатив;
Контроль за виконанням законів і нормативно-правових актів;
Регулювання діяльності виконавчих органів через ухвалення підзаконних актів;
Внесення змін та доповнень до чинного законодавства для забезпечення ефективного управління штатом.
Стаття 49. Рішення Кабінету Міністрів ухвалюються шляхом голосування. Для прийняття законодавчих актів необхідна більшість голосів присутніх членів Кабінету Міністрів. У разі рівності голосів вирішальним є голос Губернатора.
Стаття 50. Губернатор може накласти вето на одну ініціативу протягом одного засідання Кабінету Міністрів.
Примітка: Подолання вето можливе лише на наступному засіданні Кабінету Міністрів шляхом повторного голосування з більшістю у дві третини голосів. Голосування за таку ініціативу на наступному засіданні можливе лише за умови її повторної подачі одним із членів Кабінету Міністрів не пізніше ніж за 48 годин до початку наступного засідання.
Стаття 51. Кожен Міністр має право законодавчої ініціативи у межах компетенції свого міністерства. Усі законодавчі ініціативи мають бути представлені на засідання Кабінету Міністрів для обговорення та голосування.
Стаття 52. Засідання Кабінету Міністрів проводяться не рідше одного разу на 14 календарних днів.
Примітка: У разі необхідності можуть бути скликані позачергові засідання за ініціативою Губернатора або Віце-губернатора.
Стаття 53. Усі законодавчі акти, ухвалені Кабінетом Міністрів, набувають чинності після їх підписання Губернатором та офіційного оприлюднення.
Стаття 54. У разі надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів може ухвалювати тимчасові акти, спрямовані на подолання кризових обставин, за умови їхнього подальшого затвердження відповідно до законодавчого процесу.
Стаття 55. Кожен член Кабінету Міністрів зобов’язаний звітувати про свою діяльність щомісяця перед Кабінетом Міністрів. У разі порушень або невиконання обов’язків звітність подається безпосередньо Губернатору.
Розділ V. Виконавча влада
Стаття 56. Вищу виконавчу владу у штаті здійснює Уряд штату на чолі з Губернатором.
Стаття 57. До складу Уряду штату входять:
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр праці;
Міністр економіки та фінансів;
Міністр внутрішньої безпеки;
Міністр юстиції.
Стаття 58. Міністерства штату виконують спеціалізовані функції в межах своїх повноважень:
Міністерство праці:
Контролює дотримання трудового законодавства;
Організовує програми зайнятості та соціальної підтримки;
Відповідає за реалізацію медичних і соціальних послуг.
Контролює роботу Екстреної медичної служби (EMS) та Weazel News.
Міністерство економіки та фінансів:
Розробляє фінансову політику штату;
Контролює надходження податків і витрати бюджету;
Координує економічні проєкти та розвиток бізнесу.
Міністерство внутрішньої безпеки:
Забезпечує правопорядок і безпеку громадян;
Координує роботу поліції та екстрених служб;
Контролює роботу Національної гвардії (SANG) та Секретної служби штату (USSS).
Міністерство юстиції:
Контролює дотримання законності;
Контролює роботу Федерального бюро розслідувань (FIB) та Поліцейського департаменту Лос-Сантоса (LSPD);
Розглядає та координує законодавчі ініціативи.
Стаття 59. Усі органи виконавчої влади штату підконтрольні Уряду штату Сан-Андреас. Виконавчу владу здійснюють:
Поліцейський Департамент міста Лос-Сантос;
Екстрена Медична Служба;
Національна Гвардія;
Секретна Служба штату;
Федеральне Бюро Розслідувань
Стаття 60. Органи виконавчої влади мають право розробляти внутрішні правила, що регулюють їхню діяльність. Внутрішні правила затверджуються Губернатором або уповноваженими посадовими особами й є обов’язковими для співробітників відповідних органів.
Стаття 61. Внутрішні акти виконавчих органів штату є обов’язковими лише для співробітників цих органів. Вони не можуть суперечити Конституції, законам штату або загальним нормативно-правовим актам.
Стаття 62. Усі виконавчі органи зобов’язані щотижня звітувати перед Урядом штату про виконання завдань, використання ресурсів і досягнення поставлених цілей. Форма і строки звітності визначаються законодавством.
Стаття 63. Органи виконавчої влади повинні забезпечувати прозорість своєї діяльності. Винятки допускаються лише у випадках, визначених законом, коли інформація становить державну таємницю або є конфіденційною.
Стаття 64. Губернатор є головою виконавчої влади штату Сан-Андреас та Головнокомандувачем Національної гвардії.
Його повноваження включають:
Захист суверенітету, незалежності та територіальної цілісності штату;
Призначення та звільнення міністрів, їхніх заступників;
Внесення законодавчих ініціатив;
Підписання законів, прийнятих Кабінетом міністрів, та їхнє офіційне оприлюднення;
Контроль за виконанням законів штату та організацію їхньої реалізації через виконавчі органи;
Скликання екстрених засідань Уряду штату;
Введення надзвичайних заходів у разі кризових ситуацій, в тому числі з залученням Національної гвардії штату.
Контроль за діяльністю виконавчих органів, зокрема через щотижневу звітність.
Стаття 65. Термін повноважень Губернатора становить 30 діб і може бути продовжений лише у разі переобрання.
Стаття 66. Губернатор штату Сан-Андреас є недоторканною особою протягом строку виконання своїх повноважень. Жодна особа чи орган не має права обмежувати свободу Губернатора, проводити обшук його особистого майна чи житла, а також затримувати чи заарештовувати його без попереднього рішення Верховного суду штату Сан-Андреас.
Примітка: Недоторканність Губернатора не є абсолютною та може бути знята тільки у разі:
Визнання його дій такими, що суперечать Конституції штату Сан-Андреас, за рішенням Верховного суду;
Висунення офіційного обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, підтвердженого рішенням Верховного суду штату.
Зняття недоторканності повинно бути погоджене з Кабінетом Міністрів більшістю у дві третини голосів.
Стаття 67. Губернатор має право делегувати частину своїх повноважень Віце-губернатору або іншим посадовим особам.
Стаття 68. Віце-губернатор є заступником Губернатора штату і виконує його обов’язки у разі:
Відсутності Губернатора;
Тимчасової недієздатності Губернатора;
Дострокового припинення повноважень Губернатора.
Стаття 69. Віце-губернатор володіє такими ж повноваженнями, як і Губернатор, але всі його дії мають бути узгоджені з Губернатором або здійснюватися у межах делегованих йому повноважень.
Стаття 70. Віце-губернатор відповідає за координацію роботи міністерств та забезпечує виконання стратегічних завдань, визначених Губернатором.
Стаття 71. У разі дострокового припинення повноважень губернатора його обов'язки тимчасово виконує:
Віце-губернатор;
Міністр юстиції;
Кабінет міністрів до обрання нового губернатора.
Стаття 72. Кожен міністр зобов'язаний регулярно звітувати перед урядом про виконання своїх обов'язків. Невиконання або порушення зобов’язань може стати підставою для звільнення.
Стаття 73. Будь-яке рішення уряду або його посадових осіб, яке суперечить Конституції, є недійсним і може бути оскаржене у Верховному суді штату.
Стаття 57. До складу Уряду штату входять:
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр праці;
Міністр економіки та фінансів;
Міністр внутрішньої безпеки;
Міністр юстиції.
Стаття 58. Міністерства штату виконують спеціалізовані функції в межах своїх повноважень:
Міністерство праці:
Контролює дотримання трудового законодавства;
Організовує програми зайнятості та соціальної підтримки;
Відповідає за реалізацію медичних і соціальних послуг.
Контролює роботу Екстреної медичної служби (EMS) та Weazel News.
Міністерство економіки та фінансів:
Розробляє фінансову політику штату;
Контролює надходження податків і витрати бюджету;
Координує економічні проєкти та розвиток бізнесу.
Міністерство внутрішньої безпеки:
Забезпечує правопорядок і безпеку громадян;
Координує роботу поліції та екстрених служб;
Контролює роботу Національної гвардії (SANG) та Секретної служби штату (USSS).
Міністерство юстиції:
Контролює дотримання законності;
Контролює роботу Федерального бюро розслідувань (FIB) та Поліцейського департаменту Лос-Сантоса (LSPD);
Розглядає та координує законодавчі ініціативи.
Стаття 59. Усі органи виконавчої влади штату підконтрольні Уряду штату Сан-Андреас. Виконавчу владу здійснюють:
Поліцейський Департамент міста Лос-Сантос;
Екстрена Медична Служба;
Національна Гвардія;
Секретна Служба штату;
Федеральне Бюро Розслідувань
Стаття 60. Органи виконавчої влади мають право розробляти внутрішні правила, що регулюють їхню діяльність. Внутрішні правила затверджуються Губернатором або уповноваженими посадовими особами й є обов’язковими для співробітників відповідних органів.
Стаття 61. Внутрішні акти виконавчих органів штату є обов’язковими лише для співробітників цих органів. Вони не можуть суперечити Конституції, законам штату або загальним нормативно-правовим актам.
Стаття 62. Усі виконавчі органи зобов’язані щотижня звітувати перед Урядом штату про виконання завдань, використання ресурсів і досягнення поставлених цілей. Форма і строки звітності визначаються законодавством.
Стаття 63. Органи виконавчої влади повинні забезпечувати прозорість своєї діяльності. Винятки допускаються лише у випадках, визначених законом, коли інформація становить державну таємницю або є конфіденційною.
Стаття 64. Губернатор є головою виконавчої влади штату Сан-Андреас та Головнокомандувачем Національної гвардії.
Його повноваження включають:
Захист суверенітету, незалежності та територіальної цілісності штату;
Призначення та звільнення міністрів, їхніх заступників;
Внесення законодавчих ініціатив;
Підписання законів, прийнятих Кабінетом міністрів, та їхнє офіційне оприлюднення;
Контроль за виконанням законів штату та організацію їхньої реалізації через виконавчі органи;
Скликання екстрених засідань Уряду штату;
Введення надзвичайних заходів у разі кризових ситуацій, в тому числі з залученням Національної гвардії штату.
Контроль за діяльністю виконавчих органів, зокрема через щотижневу звітність.
Стаття 65. Термін повноважень Губернатора становить 30 діб і може бути продовжений лише у разі переобрання.
Стаття 66. Губернатор штату Сан-Андреас є недоторканною особою протягом строку виконання своїх повноважень. Жодна особа чи орган не має права обмежувати свободу Губернатора, проводити обшук його особистого майна чи житла, а також затримувати чи заарештовувати його без попереднього рішення Верховного суду штату Сан-Андреас.
Примітка: Недоторканність Губернатора не є абсолютною та може бути знята тільки у разі:
Визнання його дій такими, що суперечать Конституції штату Сан-Андреас, за рішенням Верховного суду;
Висунення офіційного обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, підтвердженого рішенням Верховного суду штату.
Зняття недоторканності повинно бути погоджене з Кабінетом Міністрів більшістю у дві третини голосів.
Стаття 67. Губернатор має право делегувати частину своїх повноважень Віце-губернатору або іншим посадовим особам.
Стаття 68. Віце-губернатор є заступником Губернатора штату і виконує його обов’язки у разі:
Відсутності Губернатора;
Тимчасової недієздатності Губернатора;
Дострокового припинення повноважень Губернатора.
Стаття 69. Віце-губернатор володіє такими ж повноваженнями, як і Губернатор, але всі його дії мають бути узгоджені з Губернатором або здійснюватися у межах делегованих йому повноважень.
Стаття 70. Віце-губернатор відповідає за координацію роботи міністерств та забезпечує виконання стратегічних завдань, визначених Губернатором.
Стаття 71. У разі дострокового припинення повноважень губернатора його обов'язки тимчасово виконує:
Віце-губернатор;
Міністр юстиції;
Кабінет міністрів до обрання нового губернатора.
Стаття 72. Кожен міністр зобов'язаний регулярно звітувати перед урядом про виконання своїх обов'язків. Невиконання або порушення зобов’язань може стати підставою для звільнення.
Стаття 73. Будь-яке рішення уряду або його посадових осіб, яке суперечить Конституції, є недійсним і може бути оскаржене у Верховному суді штату.
Розділ VI. Судова влада
Стаття 74. Судова влада у штаті Сан-Андреас належить виключно Верховному, Апеляційному та Окружному судам. Жоден інший орган або особа не має права брати на себе здійснення правосуддя чи впливати на судові процеси.
Стаття 75. Судді штату Сан-Андреас є незалежними та підкоряються лише Конституції та законодавству штату Сан-Андреас.
Стаття 76. Фінансування судів здійснюється за рахунок судових зборів і премій, що виділяються з бюджету штату Сан-Андреас. Воно має забезпечувати повне та незалежне здійснення правосуддя.
Примітка: У разі потреби додаткове фінансування може бути запитане Верховним суддею шляхом подання офіційного запиту до Міністерства фінансів із повним обґрунтуванням необхідності, завіреним його підписом і печаткою.
Стаття 77. Будь-яке втручання в діяльність суддів при здійсненні правосуддя заборонено та переслідується законом.
Стаття 78. Судді є недоторканими, притягнути суддю до відповідальності може лише Верховний суд.
Стаття 79. Суддя не може бути притягнутий до відповідальності за виконання судових дій, крім випадків, коли набрав законної сили вирок Верховного суду, що встановлює, що ці дії були навмисними або корумпованими.
Стаття 80. Тиск на суддів та їхні рішення заборонений, у штаті не можуть ухвалюватися закони чи нормативно-правові акти, що обмежують незалежність і самостійність судів.
Стаття 81. Суддя може бути звільнений з у разі:
Вчинення дій, які ганьблять честь і гідність судді;
Неможливості виконання суддею своїх повноважень через фізичний або психологічний стан, що підтверджено офіційним медичним висновком.
В інших випадках, які свідчать про неможливість виконання суддею своїх повноважень.
Стаття 82. Кожне рішення суду може бути оскаржене у вищому суді протягом 96 годин із моменту набрання ним законної сили.
Примітка: Не підлягають оскарженню лише рішення Верховного суду.
Стаття 83. Жоден суддя не має права обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду під час виконання своїх обов’язків.
Стаття 84. Рішення суду про визнання закону або іншого нормативно-правового акту чи окремих правових норм неконституційними скасовує їхню юридичну силу.
Стаття 85. Верховний суд штату Сан-Андреас, як орган судового і конституційного контролю, має право:
Давати офіційне тлумачення чинного законодавства штату;
Визнавати закони та інші правові акти неконституційними у частині, що суперечить Конституції або законам штату;
Ухвалювати рішення за відсутності чинного законодавства, яке регулює обставини розглянутої справи, для досягнення справедливого результату, виходячи з внутрішнього переконання.
Стаття 86. Верховний суд штату вирішує питання про відповідність Конституції запропонованих змін до законодавства.
Право на звернення до Верховного суду з запитом про тлумачення Конституції та законів мають:
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр юстиції;
Заступник міністра юстиції;
Голова асоціації адвокатів.
Стаття 87. Верховний суд уповноважений:
Усувати законодавчі колізії шляхом ухвалення обов’язкових до виконання постанов;
Відмовляти в ухваленні поправок до законодавства, які створюють колізії, із обґрунтуванням свого рішення.
Стаття 75. Судді штату Сан-Андреас є незалежними та підкоряються лише Конституції та законодавству штату Сан-Андреас.
Стаття 76. Фінансування судів здійснюється за рахунок судових зборів і премій, що виділяються з бюджету штату Сан-Андреас. Воно має забезпечувати повне та незалежне здійснення правосуддя.
Примітка: У разі потреби додаткове фінансування може бути запитане Верховним суддею шляхом подання офіційного запиту до Міністерства фінансів із повним обґрунтуванням необхідності, завіреним його підписом і печаткою.
Стаття 77. Будь-яке втручання в діяльність суддів при здійсненні правосуддя заборонено та переслідується законом.
Стаття 78. Судді є недоторканими, притягнути суддю до відповідальності може лише Верховний суд.
Стаття 79. Суддя не може бути притягнутий до відповідальності за виконання судових дій, крім випадків, коли набрав законної сили вирок Верховного суду, що встановлює, що ці дії були навмисними або корумпованими.
Стаття 80. Тиск на суддів та їхні рішення заборонений, у штаті не можуть ухвалюватися закони чи нормативно-правові акти, що обмежують незалежність і самостійність судів.
Стаття 81. Суддя може бути звільнений з у разі:
Вчинення дій, які ганьблять честь і гідність судді;
Неможливості виконання суддею своїх повноважень через фізичний або психологічний стан, що підтверджено офіційним медичним висновком.
В інших випадках, які свідчать про неможливість виконання суддею своїх повноважень.
Стаття 82. Кожне рішення суду може бути оскаржене у вищому суді протягом 96 годин із моменту набрання ним законної сили.
Примітка: Не підлягають оскарженню лише рішення Верховного суду.
Стаття 83. Жоден суддя не має права обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду під час виконання своїх обов’язків.
Стаття 84. Рішення суду про визнання закону або іншого нормативно-правового акту чи окремих правових норм неконституційними скасовує їхню юридичну силу.
Стаття 85. Верховний суд штату Сан-Андреас, як орган судового і конституційного контролю, має право:
Давати офіційне тлумачення чинного законодавства штату;
Визнавати закони та інші правові акти неконституційними у частині, що суперечить Конституції або законам штату;
Ухвалювати рішення за відсутності чинного законодавства, яке регулює обставини розглянутої справи, для досягнення справедливого результату, виходячи з внутрішнього переконання.
Стаття 86. Верховний суд штату вирішує питання про відповідність Конституції запропонованих змін до законодавства.
Право на звернення до Верховного суду з запитом про тлумачення Конституції та законів мають:
Губернатор;
Віце-губернатор;
Міністр юстиції;
Заступник міністра юстиції;
Голова асоціації адвокатів.
Стаття 87. Верховний суд уповноважений:
Усувати законодавчі колізії шляхом ухвалення обов’язкових до виконання постанов;
Відмовляти в ухваленні поправок до законодавства, які створюють колізії, із обґрунтуванням свого рішення.
Розділ VII. Ієрархія нормативно-правових актів
Стаття 88. Ієрархія нормативно-правових актів визначає структуру правових документів, що регулюють діяльність органів державної влади та забезпечують верховенство права у штаті Сан-Андреас.
Стаття 89. Рівні ієрархії нормативно-правових актів штату Сан-Андреас:
Конституція штату Сан-Андреас;
Прецеденти Верховного суду штату Сан-Андреас;
Закони штату Сан-Андреас;
Підзаконні акти Губернатора;
Підзаконні акти Міністерств.
Стаття 90. Основні принципи ієрархії нормативно-правових актів:
Конституція є основним законом штату, і жоден інший нормативно-правовий акт не може їй суперечити.
Прецеденти Верховного суду є обов’язковими для виконання всіма органами влади, деталізують та тлумачать положення Конституції і законів.
Закони можуть доповнювати положення Конституції, але не повинні її змінювати чи суперечити їй.
Підзаконні акти Губернатора та Міністерств можуть деталізувати положення законів, але не повинні суперечити їм або виходити за межі своєї компетенції.
Стаття 91. Юридична сила нормативно-правових актів:
Закони мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами Губернатора та Міністерств.
Якщо підзаконні акти Губернатора чи Міністерств суперечать законам, Конституції або прецедентам Верховного суду, вони не підлягають виконанню та мають бути скасовані.
Прецеденти Верховного суду можуть бути переглянуті лише самим Верховним судом у рамках нового розгляду справи.
Стаття 92. У разі виникнення правової колізії або суперечності між нормативно-правовими актами, питання вирішується Верховним судом штату Сан-Андреас шляхом ухвалення відповідного тлумачення або постанови, яка є обов’язковою до виконання всіма органами влади.
Стаття 89. Рівні ієрархії нормативно-правових актів штату Сан-Андреас:
Конституція штату Сан-Андреас;
Прецеденти Верховного суду штату Сан-Андреас;
Закони штату Сан-Андреас;
Підзаконні акти Губернатора;
Підзаконні акти Міністерств.
Стаття 90. Основні принципи ієрархії нормативно-правових актів:
Конституція є основним законом штату, і жоден інший нормативно-правовий акт не може їй суперечити.
Прецеденти Верховного суду є обов’язковими для виконання всіма органами влади, деталізують та тлумачать положення Конституції і законів.
Закони можуть доповнювати положення Конституції, але не повинні її змінювати чи суперечити їй.
Підзаконні акти Губернатора та Міністерств можуть деталізувати положення законів, але не повинні суперечити їм або виходити за межі своєї компетенції.
Стаття 91. Юридична сила нормативно-правових актів:
Закони мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами Губернатора та Міністерств.
Якщо підзаконні акти Губернатора чи Міністерств суперечать законам, Конституції або прецедентам Верховного суду, вони не підлягають виконанню та мають бути скасовані.
Прецеденти Верховного суду можуть бути переглянуті лише самим Верховним судом у рамках нового розгляду справи.
Стаття 92. У разі виникнення правової колізії або суперечності між нормативно-правовими актами, питання вирішується Верховним судом штату Сан-Андреас шляхом ухвалення відповідного тлумачення або постанови, яка є обов’язковою до виконання всіма органами влади.
Останнє редагування: